Я дарую тобі краплю спокою,
З океаном твоїм хай з'єднається
І перетвориться в віру глибокую,
Що все, що справжнє, завжди залишається!
В те, що Світло мале, проте сильне, |
А Любов завжди більша, ніж видно. |
Краще впевнено, хай і повільно, |
Та дізнатись про те, що ти гідна! | (2)

Приспів:
І ти пам'ятай, як найяскравіше,
Щоб не торкнулося серця твого:
Розділена радість це радості більше,
Розділене горе це менше його!

Я дарую тобі небо радості,
Зорепадом тебе хай чарує,
Та народить покору із мудрості,
Що і душу, і серце милує!
В небі твоєму тонуть течії, |
Зачаровані звуками тиші, |
Впаде спокій на твої плечі, |
Що в біді тебе не залишить!.. | (2)

Приспів.