В нас обдурюють дитину у книжках щодня:
Почитайте "Буратіну" – там усе брехня!
Може, казочка і гарна – та не гайте час,
Бо насправді Тато Карло – то є Карло Маркс!
Бородатий, волохатий, настрочив ідей,
Дерев’яних та носатих настругав дітей!
Навигадував теорій, не забув себе...
І тепер в нас є історія про ВКП(б)!

Тато Карло! Тато Карло Маркс!
Розкажи нам, тато Карло, казочку про нас!
Тато Карло, Тато Карло! Що ж ти наробив?!
Перевів усе на марно, щоб ти довго жив!
Колупнув ножем поліно – виліз довгий ніс,
Так з’явився Буратіно – перший комуніст.
Носа він задер до неба, у вогонь запхав,
Й досі пхає, де не треба, до не своїх справ.
Не життя пішло, а лажа, взагалі кошмар,
Бо проліз у казку нашу лисий Дуремар.
Він щодня скакав у воду, п’явки в ній лапав,
Ті смоктали кров з народу, щоб міцніше спав.

Як вмирав патлатий Карло, передав старий
Дуремару з "Капіталом" ключик золотий.
Треба ключиком відкрити двері у сарай,
Крізь який носаті діти потрапляють в рай.
Не щастило Дуремару, щось не так робив –
Не знайшов замкову шпару, ключика згубив.
Ми й тепер його шукаєм, та усе дарма –
Того ключика від раю хоч убий – нема!

Був Вусатий Буратіно справжній Бог і Цар,
Поділив усю країну на мільйони нар.
Він тримав залізний ключик від залізних ґрат...
Кожен другий Карпів учень – злодій або кат!
Ще було багато інших, сивих Буратін
І тому в нас найдурніша із дурних країн.
Знову учень Дуремара ключика шука...
Але, мабуть, то – примара, казочка гірка.
Тато Карло, Тато Карло! Тато Карло Маркс!
Затанцюймо з нами гарний кримінальний вальс!
Хто косатий, хто кирпатий – хай ідуть до нас!
А заграє вам Щербатий, ще й Тризубий Стас!