Ми знає, що коли є міліметри,
Повинні бути конче й кілометри.
А, як в життю існує міліграм,
То мусить десь знайтись і кілограм.

П’ятсот разів піде по мілілітру
У кожну нами випиту півлітру,
А, як по місті йде міліціонер,
То стрінеться і кілоціонер.

Якщо є мілі, то має бути й санти,
Але то ще дрібні міліціянти,
Коли ж не дурні, а це також бува,
Потягнуть згодом на кіло або два.

По місті ходять міліціонери,
На писок виглядають, як центнери,
Ще й більше, бо у кожного рука
Тримає на три кила патика.

Якщо ти мітингуєш у неділю,
Не лізь у очі мілю або кілю,
Бо мають пару зайвих тих кіло,
Що просяться в твоє дурне чоло.

У сересері немає хуліганства,
Все хуліганство тепер політиканство,
А ще розжарив кілоцейський апарат,
Немов залізку на тридцять кіловат.

Залізка випрасовує колони,
На кожного з тризубом – по півтони,
Із злодіями впоралася вже
І нас самих від себе береже.

Кіліція за кожним мілікроком
Недріманим простежить кілооком,
А треба – й захистить нас всіх у раз
Від всяких буржуазних там зараз.

У емвеесі, читав я нині в пресі,
Ще є оті, хто був в енкавеесі
І ще не вмер той ностальгуючий дідок,
Який би дав за мілікрока кілострок.

А що робити, які прийняти м’єри,
Коли ми всі, як виявляється, бандери?..
Одна надія, що від нас врятує нас
У спецзагонах робочий інтерклас. Фас!