Гетьман забувся у сні у козацькому курені.
Варта поснула вночі – сплять козаки.
А чи ми насправді дурні, а чи кимось обдурені?
А, може, заміцно спимо, бо ми є такі, бо ми є такі...

Наш кошовий отаман вчора був нами обраний
І всі ми за славу його поклали кістки.
І тими кістками Майдан триста років як вдобрений...
Та ми забули про це, бо ми є такі, бо ми є такі...

Ні, ми не були дурні у підпанщину руськую!
Це душі скалічили нам більшовики.
Ми вкрилися шаром брехні, як риб’ячою лускою
І брешемо самі собі, бо ми є такі, бо ми є такі..

І як нас назвати людьми і як нас пробачити?!
Ми Україну свою розтягли на шматки.
І тільки й навчилися ми, що красти й пиячити.
І хто нас пробачить за те, що ми є такі? Що ми є такі...

Каже в розмові сусід, що не піде на вибори.
Хата у нього нова, грошей пачки...
І знову москаль або жид нашу долю нам вибере...
І житиме сам замість нас, бо ми є такі, бо ми є такі...

Де ж ми тепер ідемо, як не бачимо обрію?
А! Підем, куди поведуть новітні панки...
І знову на шию ярмо, а чи відразу на добриво.
Та ми з вами згідні й на це, бо ми є такі, бо ми є такі...

Гетьман забувся у сні у козацькому курені.
Варта поснула вночі – сплять козаки.
А чи ми насправді дурні, а чи ще будем обдурені?
Та, мабуть, заміцно спимо, бо ми є такі, бо ми є такі...