Не йди на Хрещатик кохану стрічати,
Іди в метро.
Єдина надія, що тебе зігріє його нутро.

Десь там на поверхні – зима,
Кохання шукати – дарма,
Бо нема на горі,
Бо нема, бо нема!

Лиш влітку буває,
Що там у зеленій траві Майдан,
У траві Майдан,
Се ля ві, Мадам!

А в нас під землею
Єдиний незмінний сезон,
І жетон сіль ву пле,
І вагон, і шансон.

Життя – це театр,
Нас двох екскалатор несе униз.
Все нижче і нижче,
Ми ближче і ближче,
Шарман круїз.

Закоханих з давніх давен
Єднає метрополітен.
Отреб’єн мон амі,
Отреб’єн, отреб’єн!

Хай січень вирує
Та квіти дарує тобі Майдан,
У трубі Майдан,
Се ля ві, Мадам!

Бо тут у метро не земні,
А підземні дива,
Не бува так вгорі,
Не бува, не бува!

Прийди до Майдану,
Спустися в нірвану,
Вона в трубі.
Щовечір вистава,
Гітари та кава –
Це все тобі.

А тобі з Парижу берет,
А я твій малюю портрет,
Тет-а-тет, мон амі,
Тет-а-тет, тет-а-тет!

Далеко над нами
Укритий снігами
Лежить Майдан,
Ще не спить Майдан,
Це лиш мить, Мадам!

Лиш вічні троянди
І дивний на смак круасан,
Це життя, мон амі,
Це роман, це Майдан!

Давай на Майдані
Усі мані-мані
В трубі проп’єм,
У трубі проп’єм,
Це буде треб’єн.

Бо тут у трубі
Є єдина нірвана з нірван,
Карнавал, мон амі,
О шарман, о Майдан!