Чорнобильський метелик крилятами маха,
Учора народився, а нині вже здиха.
Над чорною землею німий люнає біль,
Отак і розпочався цей чорний водевіль. (2)

Я на танго запрошую усіх, хто з МінАтомЕнерго,
Щоб море орденів аж сяяло з уславлених грудей.
Луна веселий сміх, шикується у стрій добірна черга
Готових танцювать танго і на кістках своїх дітей.

Давай джаз-банда, така була команда,
Хай не шкодує гітара своїх струн,
А як обранці не витримають танцю,
Хай вистачить на всіх дубових трун. (2)

Чиновник в апараті паперами маха,
Гнилий, вже ледве диха, але ще не здиха,
Державну має владу, живе собі як гість,
Вчепився за посаду і паскудить там, де їсть. (2)

Я на танго запрошую усіх, хто має білу шкіру,
Тоді на чорнім тлі їх сором будуть бачити усі.
А як у них нема ні сорому, ні совісті й ні віри,
Нехай той свій танок танцюють із косою у руці.

А в Чигирині розрили поле свині,
Там по святині бульдозери гудуть.
Бо замість Бога "свєтлая дарога"
Із тих, що так нікуди й не ведуть. (2)

З трибуни на параді начальство нам маха.
Реактором рвануло – воно собі "ха-ха".
Дітей евакуювало, а з ними і жінок,
Кагору засмоктало і готове на танок. (2)

Я на танго запрошую усіх – танцюйте разом з нами,
Спускайтеся з трибун у ґамма-нуклеїдові ями,
Бо може лиш тоді, коли ви поміняєтесь ролями з мерцями,
Захочеться вам стать не свинями, а гідними людьми.

Ви ж потанцюйте і добре поміркуйте,
І в вас питання народиться в момент:
Які ж засранці придумали ті танці,
І хто у тій джаз-банді диригент. (3)

Я на танго запрошую усіх...