За річкою, за Дунаєм дівчина стоїть,
Біля неї гарний хлопець на коні сидить.
"Плив я річенькою, плив
Та й до берега приплив,
Та й до тої дівчиноньки,
Котру я любив”.

"Ой дівчино, ой рибчино, ти серце моє,
Скажи мені щиру правду, чи любиш мене?
Скажи правду ти мені,
Що на серці є тобі?
І чи ти мя вірно любиш,
А чи, може, ні?”

А вже хмари наступали і громи гудуть,
А вже мою дівчиноньку до шлюбу ведуть.
А на серці є туга –
Любить іншого вона.
"Що ми з того, що ти гарна,
Коли не моя”.