Закрило сонце з жалю жовті очі,
Зітхнуло тихо небо голубе,
А теплий вітер раз у раз шепоче:
Скажи, за віщо розп'яли Тебе?
Чи Ти завдав комусь хоч трішки болю?
Чи Ти бажав комусь хоч крихти зла?
Ні, Ти хотів, щоби повсюди воля |
Твого Отця Небесного була! | (2)

І вітер полетів кудись за обрій,
Усе застигло в мовчанці німій,
Поглянь з хреста, о, Спасе мій предобрий,
На світ цілий, народ зболілий Твій.
Любов Твоя свята не знає міри,
Вона палає в серці, наче жар.
Спали наш гнів, спали нашу невіру, |
А нас прийми собі у жертву, в дар! | (2)

Ми хочемо в сліди Твої ступати,
Які до щастя вічного ведуть,
Дай світла сили душі рятувати,
Що по дорозі темряви ідуть.
Ти є життя і правда, і дорога,
Твоє святе Ім'я здолає страх.
Із нами будь! Де Ти – там перемога! |
Любов у серці, усміх на устах! | (2)