Списавши усе на свою непридатність,
Ти стер свої мрії із пам’яті вщерть.
Звичка чекати виховує слабкість,
Байдужа покора породжує смерть.
Твій погляд закутий в неволю,
Твій вирок в твоїх очах.
В долоні вкарбована доля.
ДОЛЯ У ТВОЇХ РУКАХ!
А Віра предків сяє у горі.
У Злотавім Сонці, вранішній зорі.
Я стискаю меч Ярила,
Слався Роде-наша Сила,
Озовися рідний край!
Бути в’язнем сьогодення
І чекати на прощення
Чи вершити Волю – обирай!

Виходь за героїв, що тонуть в прокльонах
Ганебних анафем на твоїй Землі,
Виходь і скажи вголос чисто й прозоро:
Хто тут твої друзі, а хто – вороги.
Навіщо чекати на кращую долю,
Навіщо втрачати надію на час?
Виходь на подвір’я, винось свою зброю!
Зброя своя є у кожного з нас.
Твій погляд охоплює вирій,
Бо сила – в твоїх очах.
Відтоді, як сповнений віри,
ДОЛЯ У ТВОЇХ РУКАХ!