Коли на серці сумно
І жити вже не в кайф є,
Виходжу подивитись,
Як вітер з морем грає,
Немов зійшлось козацтво
У смертельному бою
За волю побратимів, за святу
Страждену матінку свою.

Коли душа заплаче,
Виходжу у поля я,
Почути, як співає
І промовляє земля,
Розорані степи
І все вже продано давно,
Та я є вільний і тому відчую
Прадідівськеє тепло.

Коли зітхнеш у люті,
І вже не слід терпіти,
Згадай, що шлях тернистий
Пройти ще мусиш і ти!
Виходь у своє місто,
Виходь у рідний ліс,
Здійсни свій чин пред тими,
Чий подвиг дорогий тобі до сліз!

Коли на серці сумно
І жити вже не в кайф є
Коли на серці сумно
І жити вже не в кайф є...