Am— Зорі яснії, міEmсяцю мій, хто тут Dзі мBmною?
— Ніч опустилась і тихо йде світ за водою...
Am— Чуєш, скажи мені Emсвоє ім'я!
C— Давно забув і не Bmзнаю, хто я.
EmДаремно.

— Хлопче, озвися, ходи-но сюди, глянь мені в очі!
— Що ж ти побачиш? Лиш зорей вогні – відблиски ночі.
— Знаєш, я певно чекала тебе...
— Ні, бо в мені вже ніщо не живе.
Даремно...

— Де ти, п'янкая спокусниця снів, що ти бажаєш?
— В чистому світлі зірок розкажу про те, що не знаєш.
— Та що ж я не знаю? Я – сокіл і крук!
— Я полоню тебе ніжністю рук...
Даремно!

— Бо я лиш спочину і далі злечу в ніч буревієм!
— Стій! Зупинися! Так просто піти ти не посмієш!
— Моє спасіння – нестримний політ...
— Моє життя – Зачарований світ.
Даремно...