Розтрощив дуже крихку склянку
І тепер навіть клятий злодій
Розважаючись з ночі до ранку
Галасом руйнівних мелодій
Все шукав проникливі рими
Дуже болісна ця спокута
Слухав музику грюкав дверима
Не давав сусідам заснути
Щоб ти чула що я існую
Щоб ти марила тим як я дишу
Я винищував все що ціную
Дратував невблаганну тишу
Щоб ти чула що я існую
Що іще я можу зробити
Я розбив своє серце з люттю
Щоби ти не змогла розбити
Так набридли підлога і стеля
В цьому просторі дуже тісно
І руйнація неба на землю
Відбувається не навмисне
Сподівався тебе розчулити
Кожен вибух для тебе і спалах
Ти могла би мене зупинити
Але все здається замало
Щоб ти чула що я існую
Щоб ти марила тим як я дишу
Я винищував все що ціную
Дратував невблаганну тишу
Щоб ти чула що я існую
Що іще я можу зробити
Я розбив своє серце з люттю
Щоби ти не змогла розбити

Я повинен в усіх катастрофах
Я є кожне стихійне лихо
Але ні не шкодую ні трохи
Як збайдужію стане тихо