CbЗатягнеш, як завжди, ти пісню свою,
Щоб швидше відпустило, дай Бог.
Клянешся не вживати ніяку хуйню,
А якщо приймеш, то зразу...

Тут, де були мізки, вже давно тече вода.
Очі відчувають присмак справжньої краси.
Сам собі клянешся, але тільки біда:
Ввечері у п'ятницю знов підеш на таси.

CbРозгоне десь тиждень... Де там! День або два!
І ти, не помінявши труси,
Біжиш стрімголов до бариги свого,
Як собака дика до ковбаси.

Тут, де були мізки, вже давно тече вода.
Очі відчувають присмак справжньої краси.
Сам собі клянешся, але тільки біда:
Ввечері у п'ятницю знов підеш на таси.

CbВідколи ти дотяGmгнешся краю,Cb  
ЗітGmнувши щелBmепи, Cb  
CbЩе більше ніж від Gmнеї тікаєCbм 
В тBmе місце, що ти A#знав як плаCbто.

Cb Gm Cb
Gm Bm Cb
Cb Gm Cb
Bm A# Cb