Вії крила ти піднеси,
поглядом ніжним вогонь розпали,
лиш не вбивай.
Пташкою в небі у мить обернись,
з дощем водою назад повернись,
ти не соромся, плач і ридай,
сльозами радості смуток змивай...

Сутінки вечір розляв по садку,
квіткою ніч розквітає в гаю.
день відліта.
Горами тягнеться в небо земля,
не важно хто з них ти, а хто я,
неначе зорі, в небесних морях,
радості сльози, в твоїх очах...