По небу, по хмарам хлопчина гуляє,
сумує й сміється, і пташок ганя.
Без тата, без мами, він сам там блукає,
і звідки й куди йде хлопчина не зна.

По небу блукає в небі дірку шукає,
з грозою банячить, із вітром співає, співає.

Гуляв він по небу, і янгола стрінув,
спитав в нього, хто ти? А янгол сказав.
Я посланий в поміч тобі Господином,
Господь хоче знати де в небі діра.

По небу блукали...

Ходили, блукали, дівчину впіймали,
вона заблукала сама в небесах.
Літак її батька розбивсь в Гімалаях,
з команди лишилась в живих лиш вона.

По небу блукали...

Дірку шукали, десь тисячу років,
і зрештою змучились, спати лягли.
Юнак і дівчина у хмарах кохались,
а янгол тихенько в куточку хропів.

І грози гриміли, і вітер співав їм,
і всі генерали їм салютували,
Господь і архангели, диявол з чортами,
на варті їх спокою разом стояли, стояли.