Бистриця, Бистриця, ще й Бистрець.
Вода з гори котиться, ще й униз.
Вітер в небі хмари пасе,
ген за обрій, за далекий обрій їх понесе.

Там в долині дівчина, гарна наче калина
милого свого вигляда.
Там в долині дівчина, молодая рибчина
милого свого чека.

Бистриця, Бистриця, ще й Бистрець.
Вода з гори котиться, ще й униз.
Вітер в небі хмари пасе,
ген за обрій, за далекий обрій їх понесе.

Там в долині хлопчина, має в торбі хустину,
до милої своєї поспіша.
Там в долині хлопчина, там де бита стежина,
коника свого підганя.