Моя кохана Тарасова ніч
Текст пісні
Дівчина-повінь що дивиться в душу крізь вічність і простір чітко окреслена німбом чи небом до болю графічна в темних зіницях суниці вірші і зіжмакана постіль фея вологих очей така ніжна нічна і магічна
Вбрана у чорне пантера нечутно ідеш хідниками грація дикої кішки що вийшла вночі полювати поглядом-холодом вмить обертаєш зухвальців на камінь тільки мені дозволяючи губи твої цілувати
В своїх минулих життях ти приборкуєш тигрів і левів що язиками шовковими лижуть твої босі ноги і – покоївка покірна – шнуруєш корсет королеві й та вигинає хребет і незвично тремтить від знемоги
Ріки і крики твої – я на дно кораблем затонулим рухи і руки твої – птаха Рухх мене в вирій виносить кроки і круки твої всю мене в глибину затягнули губ соковитих твоїх мені завжди буває не досить
Пасма волосся твого – я проціджую бронзу крізь пальці кольору стиглих каштанів що б’ються об землю у жовтні котяться як горошинки по сірім осіннім асфальті і застигають принишкло в калюжах і листі пожовклім
Тіло зігріте червневим червоним повітрям затерпне осінь нахлине на нас водоспадами теплої крові зливами білого холоду голоду й туги за серпнем не розчиняйся в туманному вересні дівчино-повінь
Вбрана у чорне пантера нечутно ідеш хідниками грація дикої кішки що вийшла вночі полювати поглядом-холодом вмить обертаєш зухвальців на камінь тільки мені дозволяючи губи твої цілувати
В своїх минулих життях ти приборкуєш тигрів і левів що язиками шовковими лижуть твої босі ноги і – покоївка покірна – шнуруєш корсет королеві й та вигинає хребет і незвично тремтить від знемоги
Ріки і крики твої – я на дно кораблем затонулим рухи і руки твої – птаха Рухх мене в вирій виносить кроки і круки твої всю мене в глибину затягнули губ соковитих твоїх мені завжди буває не досить
Пасма волосся твого – я проціджую бронзу крізь пальці кольору стиглих каштанів що б’ються об землю у жовтні котяться як горошинки по сірім осіннім асфальті і застигають принишкло в калюжах і листі пожовклім
Тіло зігріте червневим червоним повітрям затерпне осінь нахлине на нас водоспадами теплої крові зливами білого холоду голоду й туги за серпнем не розчиняйся в туманному вересні дівчино-повінь
Внески: