Із туману рано сонечко спливає,
Там дівчина пісню сумно співає.
Голос розливався понад тихим ставом, |
Та понад Землею, де вона зростала. | (2)

Все лихе розвіє, серденько зігріє
В радості, тривозі, в далекій дорозі.
Про любов та віру, про добро без міру, |
Рідну землю й волю, та про нашу долю. | (2)

Чи ж тобі ще треба тільки чисте небо,
Тільки трави в росах, та поля в покосах?..
Щоби розливалась, у росі купалась |
Пісня українська та не забувалась! | (2)