Я бачив у травні, як падає сніг,
Я бачив у жовтні, як кришиться лід;
Я атомний вихор побачив вві сні,
Побачив химеру на чорнім коні.

Від страху я очі умить затулив,
Та цим вже нічого, на жаль, не змінив:
Поринула в морок планета моя,
Найкраща у Світі планета Земля.

Один тільки жах залишився в пітьмі
Й безмежні довколи холодні й німі;
У відчаї я закричав на весь світ,
Та з неба посипавсь лиш мороку цвіт.

В ту мить я прокинувсь від дивного сну
І неба побачив краплину ясну,
Сміялися діти – раділи весні,
І пісню гаївка співала мені.

Відтоді минуло чимало вже днів –
Я бачив багато-багато ще снів,
І часто на думку спадає мені:
Як добре, що сни не збуваються всі.