Де гори, вершини найвищі,
Літає там беркут-орел,
Щоб небо розбурхане ближче,
Чутніший Вселенний шум, рев.

Де скелі, і щонайстрімкіші! –
Орлиця ростить там орлят,
У вирі стихій найгрізніших
Гартує їх, наче булат.

Глибинним інстинктом він месник,
Багром його очі горять,
Коли заберкутче – все мертвне,
У лігвах вовчиці тремтять.

Комусь таки не поталанить –
У кігті потрапить орла,
Що з висі впаде, наче камінь,
Нап’ється він крові – і знов в небеса.