Золотистий туман над містом стелиться,
По безлюднім саду, по тихим вулицях...
Тільки верби сумні на тин похилені,
Купають кучері в росяній пелені.
І я знову одна чатую край вікна,
Мов самітня верба, стою засмучена,
Видивляюсь на шлях і жду з надією:
Чи не розвієш ти тугу-печаль мою?..

Приспів:
Стою і жду тої миті жаданої,
Що ти прийдеш із розлуки туманної,
Я жду з тривогою і з палкою надією:
Чи не розвієш ти тугу-печаль мою?

А холодний туман усе туманиться,
У вечірню імлу переливається,
І незрима журба снується в тишині,
І сива ніч пливе в росяній пелені...

Приспів.