А хочеш, ми будемо жити
У місті маленьких принців? -
Крихкий острівець відлуння
В долині священних гір.
Віллємось туди світанком,
Забудемо, що чужинці.
Я кожен твій сон змалюю
Й за вітром пущу папір.

Шляхетне, стареньке місто,
Де носять корони з квітів,
Де в кожного з немовлят
Свій власний вертлявий лис,
Де в небі завжди заграви,
А люди людьми зігріті,
Де жовтень – сліпий художник,
А березень – грим актрис.

Ми мешкали б десь у центрі,
Знімали б на ніч корони,
Лишивши усе земне
У нетрях своїх планет.
Гудів би в дворі розарій,
А в ньому джмелів мільйони.
І там би почалась ера
Солодких твоїх тенет.

А хочеш, я залишуся
В мереживі сонних вулиць?
Всміхнешся мені так тихо
І тінь сколихне ліхтар.
Ми просто принцеса й принц.
Уже й імена забулись,
А вдома троянди квітнуть,
Напившись вечірніх чар...