Перше листя пливе по серпневій воді.
Непомітно відходить за обрії літо.
Ми з тобою коханий іще молоді. |
І даремно всміхаєшся так сумовито. | (2)

По осінньому синьо пливуть небеса.
Мила погляду й серцю билиночка кожна.
І така навкруги невимовна краса |
Не любити цю землю їй Богу не можна. | (2)


Глянь які величаві гаї і сади
Як врочисто біліють хати між садами
А що кращі літа відійдуть назавжди |
Всеодно вони милий залишаться з нами. | (2)

То ж нехай собі листя пливе по воді
Хай повільно відходить за обрії літо
Ми з тобою коханий іще молоді |
І не треба всміхатися так сумовито. | (2)