Краплі дощу минають тіло
Що належить тільки тобі
Світло в кінці тої дороги
По якій ти йдеш у ночі
Губить тебе і в’яже ноги
Не дає подолати стіну
Якось в ночі ти зрозумієш
І відчуєш свою вину.

Те, що хотів у руки взяти
Розлетілось у мить назавжди
Праведним тобі вже не стати
І до кінця мабудь також не дійти.
Світло, яке тебе губить
Це лиш гріх у твоїй голові
Якось вночі ти зрозумієш
Що вже ніщо не належить тобі,
Що вже ніщо не належить тобі,
Що вже ніщо не належить тобі.