C#mНеподілені шматC#mки, дерев’яC#mні їжаки,     C#m   
C#mПередбачена віC#mдмова рятівноFmї руки.    C#m   
C#mСеред вигадок-C#mістот крізь C#mповерхню пінниC#mх вод
C#mПосміхається оноC#mвлений маленьFmкий народ.   C#m   
І ми торкнулись очG#mима.

…
C#mПерезрілий баклC#mажан, намC#mальований кажC#mан,
C#mДіти губляться у C#mмінному поліFm бажань.  C#m   
C#mВ окулярах битеC#m скло, нас C#mпо вінця залилC#mо, 
C#mВ нашу рану видуC#mваєтсья остаFmннє теплоGm. 
C#m7Холодні руки хіруG#mрга,     C#m   
C#m7Привітання від краG#mщого друга.


Проломити перший лід, по собі лишити слід,
Мама вам казала: «Так себе поводити не слід».
Пластиліновий капкан наробив стерильних ран,
І дирижабль стрімк падає в безмежний вулкан.
Пофарбована трава, запозичені слова,
Над містами пролітає золота голова.
Люд беззахисно кричить, їх життя для мене – мить,
Захворіли інстументи, дивна музика звучить.