Ідуть дощі, біжать річки
В долину глибоку...
Любить козак молоденький
Дівку карооку...
Куди не йде, що не робить
Про її гадає,
А дівчина кароока
Ніби то й не знає...

Не дивиться чорнобрива
На вроду козачу,
Не слухає сумних пісень,
Не щирого плачу.
Нема дощів, нема роси,
Річки повсихають.
Постаріє козаченько...
Його й не згадають...

Ідуть дощі, біжать річки
В долину глибоку...
Любив козак молоденький
Дівку карооку...