Сліпа мелодія звучала
У віддзеркаленні зірок,
І на краю прірви стояло
Сплетіння всіх моїх думок.

Воно від холоду тряслося,
Боялось щоб не впасти вниз,
Йому на мить чомусь здалося,
Що хтось вже горло перегриз.

А може це все не насправді,
Воно примарилось лише...
Впустіть у мої двері правду!
Хтось міг таке зробить невже?

І сумніватися не треба,
Перегризуть не тільки горло –
З’їдять усе блакитне небо,
Сліпуче сонце зроблять чорним!

Ніщо не зробиш – "се ля ві",
Для чого уникати страху?
Треба шукати виходи нові
Із цього світу жаху...

Лише єдиний крок до смерті!
Чому ми всі такі дурні?
Чому ми всі такі уперті?
Ми топимось на мілині...