Там під гором, там під лісом, г моїм ріднім краю,
Там село моє рідненьке святи позераю.

Під горбочком, при садочку, там моя хатина,
А в хатині тато й мама – вся моя родина.

Чом ти мені, хатинонько, світиш така мила,
Чом до тебе мене тягне якась чудна сила.

Бо ж нема на світі друга, як отец і мати,
Нема в світі милішої од рідної хати.

Повій, вітре, повій буйний, яром на долину.
Там де моя рідна хата прилинь на хвилину.

Там ти скаже дуб старенький, і єден і другий,
Як жила ж там молоденька без журби без туги.

Ой соколе, соколоньку, літаєш світами,
Подай мені добру вістку від тата, від мами.

Ци здорові, як ся мают, браття і родина,
Ци така як давно била рідная хатина.