"О, люба, - благав коханий, -
Ти мене не забувай,
Обручку вночі і вдень носи,
Ніколи не знімай!"
Любила, каралась, мучилась
В Італії сама,
Вернулась, а милого нема...

Sofferenza,
Ти моє серце раниш гірше від ножа,
Sofferenza,
В Італії - stranіera, вдома вже чужа,
Sofferenza,
Коли додому вже ніхто тебе не зве...
О, Господи, чому так є?..

"Матусю, - просили діти –
Тільки нас не покидай,
Дитинство щасливе наше
На валюту не міняй.
Не треба ляльок, дарунків,
Грошей, все дарма.
Потрібна лиш ти сама!"

Sofferenza,
Ти моє серце раниш гірше від ножа,
Sofferenza,
В Італії - stranіera, вдома вже чужа,
Sofferenza,
Коли дитина вже тебе не признає...
О, Господи, чому так є?..

"О, доню, - благала мама –
Тільки повернись,
Ті очі мої закрити,
Коли я полину увись.
О, люба, не забарись в чужім краю,
О, донечко, тебе молю!"

Sofferenza,
Ти моє серце раниш гірше від ножа,
Sofferenza,
В Італії - stranіera, вдома вже чужа,
Sofferenza,
Коли дочка матусю вже не застає...
О, Господи, чому так є?..

Воспряну, святим обітом обречусь
Любити того, до кого пошепки молюсь,
Страждати, нести в світи свої хрести,
Ісусе, моя надія - ти!

Sofferenza, ти лиш без Господа страшна,
Ісус зі мною, я тепер вже не одна!
Терпеливо я понесу свої хрести,
Коли, Ісусе, зі мною поряд ти.
Sofferenza, я не зламаюсь ні на мить,
На серці туга, але продовжую любить.
У сіру пташку, в малу зозулю обернусь,
В Україну на крилах повернусь!