З неба ясні зорі падають у трави,
Стигнуть яснобокі яблука в саду.
Глянь, моя кохана, місяць кучерявий |
Задививсь на твою вроду молоду. | (2)

Задивився місяць, чом же я не гляну?
Чом очей на тебе сміло не зведу?
В нас серця достиглі, в нас серця весняні, |
І єдина стежка в нашому саду. | (2)

То ж підемо разом по стежині в парі,
Де роздолля квітів, де пшениць прибій.
Чи мені забути твої очі карі? |
Ті, що я навіки в душу взяв собі. | (2)

Чи мені забути вечори в Карпатах?
І дзвінкі дівочі ніжні голоси.
Глянь, моя кохана, зорями у травах |
Квітнуть наші долі в пахощах роси. | (2)