Будь обережним
І стеж за собою,
Один невірний крок –
І я прийду за тобою...

Кров, кров і шматками м’ясо
Струмками стікає у мої долоні,
Вона моя, я відчуваю тиск,
Не можу вільно дихати,
Я знаю, вночі вона прийде
За мною, знов...

Знову тікай, втрачай,
Біжи, не зволікай,
Бо вона за тобою,
Дивись не впади!
Ти тільки не впади!

Ти не барись, добирись
Скоріше до криниць
І напийся, напийся
Живої води!

Не бачу, але напевне відчуваю,
Вона за спиною,
Стою немов вкопаний,
Не в змозі ворухнутись.

Втрачаю, поступово втрачаю
Останню надію...
Я знаю, я вже відчуваю –
Це майже, це майже, це майже кінець!

Ти не дивись, і не барись не зволікай,
Ноги в руки, скоріше, скоріше тікай!
Скоріше ти тікай!
Побачиш світло, настане день,
Ти скинеш окови свої,
Стражданням твоїм буде край!

Я знов далеко від себе...
І знов тікаю від тебе...
Ці шрами на моїй душі!
Болять і навпіл розривають мене!
Розривають мене!

Мені страшно лишатись самому у кімнаті,
Я майже відчуваю, що тут хтось є,
Порожня шафа у порожній хаті,
Я лежу паралізований, немає мене...

Та все ж будь обережним,
І стеж за собою,
Один невірний крок –
І я прийду за тобою!

Будь обережним,
І стеж за собою,
Один невірний крок –
І я прийду за тобою!

Будь обережним,
І стеж за собою,
Один невірний крок –
І я прийду за тобою!

Я знаю, я убив себе...
Мені було не до мене...

Мине п’ять місяців тоді...
Залишу все це
У жахливому сні!
У жахливому сні!
Так!

Біль! Біль! Біль! Біль! Біль! Біль!
Біль та ненависть!
Біль! Біль! Біль! Біль! Біль! Біль!
Біль та ненависть!
Біль!