За Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте! | (2)

Повернувся я з Сибіру, та не маю долі:
Хоч, здаєцця, не в кайданах, та все ж не на волі. | (2)

Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю — гірко сам заплачу! | (2)
........................................
Асесори, і поліцаї справники за мною ганяють, —
Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю! | (2)
........................................
За Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте:
Ви ж на мене, Кармалюка, всю надію майте! | (2)

****

За Сибіром сонце сходить... Хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру, та не маю долі:
Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю — сам гірко заплачу!

Куди піду, подивлюся — скрізь багач панує,
У розкошах превеликих і днює й ночує.

Убогому, нещасному — тяжкая робота,
А ще гіршая неправда — вічная скорбота!

Зібрав собі славних хлопців... Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі ждать подорожнього.

Чи хто іде, чи хто їде, Так час нудно ждати,
Що не маю пристанища ані свої хати.

Асесори, ісправники за мною ганяють, —
Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю!

Зовуть мене розбійником, що людей вбиваю, —
Я багатих убиваю, бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму — убогому даю:
А так гроші розділивши, гріха я не маю.