Під вишнею дівчина смутна
Довгу косу свою розплітала.
Уже темна ніч надійшла, |
А козаченька далі нема. | (2)

Поки вік красила вишеньками,
Тепер вкриті їй очі сльозами.
З тих очей, що колись чарувала, |
Тільки сльози свої повтирала. | (2)

Ой, не плач, вже вертаю я, серденько
Підспішай, не барись, кониченько.
Хоть з грудей йому витікає, |
Він до неї ще раз повертає. | (2)

Під вишнею дівчина смутна
Знову косу свою розплітала.
Знову темная ніч надійшла, |
Другий вечір козак не верта. | (2)

Гей, дівчино, ти косу розплітай,
Вже під вишню, ти, цю не вертай.
Така козацькая лиха доля, |
Занепали всі мрії і воля. | (2)

Ти, дівчино, ти косу розплітай,
Вже під вишню, ти, цю не вертай...