Ой що ж то за шум
Учинився,
Що комарик та й на мусі |
Оженився! | (2)

Та взяв собі жінку
Невеличку,
Що не вміє шити-прясти |
Чоловічку. | (2)

Що не вміє шити-прясти,
Ні варити,
Що не вмiє з комариком |
Добре жити. | (2)

Полетів же комар
В чисте поле,
В чистеє поле, |
В зелену діброву. | (2)

Ой сів же комар
На дубочку,
Звісив свої ніженьки |
По листочку. | (2)

Де взялася
Шура-бура,
Вона ж того комарика |
З дуба здула. | (2)

Ой упав же комар
На помості,
Потрощив, поломив |
Ребра й кості. | (2)

Прилетіла муха
Жалкувати:
"Ой де ж тебе, комарику, |
Поховати?" | (2)

"Поховай ти мене
В чистім полі
Та й висип мені |
Високу могилу! | (2)

Туди будуть хлопці
Ізбиратись,
З комаревої могили |
Чудуватись. | (2)

"Ой що ж то лежить
За покойник?
Ой чи цар, чи гетьман, |
Чи полковник?" | (2)

"І не цар, не гетьман,
Не полковник,
А то мухи-зеленухи |
Полюбовник!" | (2)