Там, де лани, де степ, і степ, і степ,
Де чорноземи краються, як масло,
Де казку шепче бузькам очерет,
Де ватри жар мільйони літ не гасне,
Де босоноге тупає дитя,
А в сповитку колишеться надія,
Там кинув Бог святе зерно життя
І запалив, мов зірку, світлу мрію!

Там мову Дніпр могутній колихав,
Там пісня розливається, мов повінь,
Там баби скіфської тонкі уста
І наче срібна діжа місяць повний,
Там так співа на весні соловей,
Аж верболози гне до перелазу,
Там пахне м'ята і вишневий клей
І вуж тонкий в траві зеленій лазить.

Така земля!.. Така земля!.. Така!... -
Вже кращої нема на Божій суші
Сухе у неї застроми гілля,
Вона ж тобі мов зваби вродить груші!
Там босоноге тупає дитя,
А в сповитку колишеться надія,
Там кинув Бог святе зерно життя
І запалив, мов зірку, світлу мрію!