Під гобеленом в зорянім гаю,
Де солов'ї в млодіях купались,
Пращала я навік любов свою,
А зорі в небі як завжди сміялись.

О зорі, зорі, вічно вам сіять
І провіщать комусь блакитне щастя.
І лиш моя, зоря ясна
Упала з неба і погасла.

Мовчи, мовчи, ні слова не кажи,
Бо кожне слово то болюча рана.
Хоч ти для мене зовсім не чужий
Та я для тебе більше не кохана.

О зорі, зорі, вічно вам сіять
І провіщать комусь блакитне щастя.
І лиш моя, зоря ясна
Упала з неба і погасла.