Спи, мій малесенький,
Спи, мій синок...

Я розкажу тобі безліч казок.
Нащо ж ти віченьки знову розкрив?
Спи, моя пташко, – то вітер завив.

Стогне і віє уже він давно,
Б’ється і стука у наше вікно.
Геть, розбишако, в далекі степи.

Спи, моя ластівко, солодко спи,
Ось уже й вітер зовсім занімів,
Мабуть, заснуть під намет полетів.

Холодно зараз в лісах і лугах,
Все потонуло в глибоких снігах.
Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять,
Затишок хочуть собі відшукать.

Ось вони вгляділи, о, кущик стоїть,
Годі! Давно вже лисичка там спить.
Кинулись знову кудись на грядки,
Ой, там ночують сьогодні вовки.

Краще ви в поле біжіть, за лісок,
Знайдете там ви соломки стіжок.
Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки,
Щоб не знайшли вас голодні вовки.

Спи ж, мій малесенький, годі гулять,
Зайчики білі давно уже сплять...