EmПри долині Cкущ калини
НAmахилDився до вод[G-E]и. 
ТAmи скажDи, Gскажи, каCлино,
AmЯк попB7ала ти сюдEmи.

Якось ранньою весною
Козак бравий прискакав.
Милувався довго мною,
А тоді з собою взяв.

Він хотів мене калину
Посадить в своїм саду.
Не довіз і в полі кинув –
Думав, що я пропаду.

Я за землю ухопилась,
Стала на ноги свої.
І навіки поселилась
Де вода і солов’ї.

Ти не дми на мене, вітре,
Я тепер не пропаду:
Наді мною сонце світить
І надалі я цвіту.