сповідаючись нічному дощу
я засну напившись роси
я росою на каміння впаду
а не на квіти у твоєму саду

а ти шукала неба за хмарами
ти сподівалась радості чарами
в останній раз

і без причини ти знову сама
і джерело твоє давало води
і цвіла калина в твоїм саду
і я любив тебе сам не знаю чому

бо твоє небо тішилось хмарами
сонце нам сміялося чарами
як в перший раз

але я не забуду тебе