Мила моя, яка ти, носиш курті кабати,
А би я собі думав, ци тя кось не вчаловав.

Не обнімай, цімборику, то што я вбнімаву,
Бо я тобі, цімборику, ручки поламаву. (2)

А не цілуй цімборику, то, што я цілюву,
Бо я тобі, цімборику, личко розмалюву.

Ей-боже, як пропало життя моє молодоє
Як із дуба у осени листя зеленоє.

Не обнімай, цімборику, то што я вбнімаву,
Бо я тобі, цімборику, ручки поламаву. (2)

А не цілуй цімборику, то, што я цілюву,
Бо я тобі, цімборику, личко розмалюву.