Cm F B
FнаGзиCmвала рибою, не просила нічого взамін
тільки знати, що я десь є на оцьому світі

Cm F B
FсвGітCmі білому, наче сіль тропічних морів,
що в’їдається в шкіру
і жодною рідиною її не витравиш звідти

Cm F B
FкаGзаCmла, що буде писати, не питала адреси, а втім
завжди присилала поштівку з якогось незвичного міста

Fде G(на Bпоштівці, тобто) руїни старих стін
Fчи GстраCmви місцевої кухні
і кілька слів:
Cmщо скоCm/Gро повернеBтьсGя,Cm що вже видно світло
в кінці тунелю, і що це, безумовно, не поїзд

CmназиваFла BриFбоюG   B 
казала, що дуже хоче торкнутись рукою

Bя не заперечував я чекав я навчився плавати

Fя виGвчиBв напам’ять усі прибережні води

Fя пеGресBтав виходити на берег,
що її не проґавити,
Fа воGна Cm– не приходила

Cmя забуGmв, як цFmе – роBзмовляти, і як це – дихати,
врешті-решт я зробився рибою,
мовчазною і сильною

Cmто якоGго тFmакого Gмилого
якого такого милого
вона повернулася
і з води мене вийняла?