Людино, ти, немов, примара
Ти пляма мозку в тілі тім
Що всім керує тим невинним
Що є у нас та на землі

Режим, деталь та все життя поєднуєш в собі буття
І ти сприймаєш світ таким гидким ніяким та брудним

Поглянь на життя
Воно – механізм
Керує тобою
Крізь мариво призм

Коли ти піддався на розсуд суспільства
Коли тобою керують усі
Зірви павутиння зі свого обличчя
Зламай перешкоди до прагнень своїх

Механізм відновлює систему
Механізм поглинає думки
Механізм відновлює свої сили
Механізм жовтоблакитний комунізм

Держава, люди, інші тварі
Впливають на твої деталі
Впливають на твої думки
Ламають дати та роки

Твого життя давно нема
Є тільки тіло та земля
І тіло те на ній живе
Хіба живе? Ні – неживе!

Зірви павутиння зі свого обличчя
Зламай перешкоди до прагнень своїх
Ніколи не йди на розсуд суспільства
Стань вільним сьогодні та назавжди

Хіба не знаєш куди подіти сили
Розуму нема – лише брудні думки
Це все штовхає в прірву божевілля
Забий на все нема куди втікти