А він не знав,
Він не сподівався на краще,
А він дрижав,
Коли сам пробирався крізь хащі...
Там, уві сні
Він завше носив коп'є героя,
А навесні з руїн
Піднімалася Троя...

І в пітьмі він ридав,
І кров'ю плював,
Сміялися рани...
Понад хмари летів
Під регіт богів,
А біль не ростане...

А через вік
Він буде благати, та марно,
Він втратив лік бездушним,
Безтілим, бездарним...
І навмання
Він жертви бере не собою,
Спини коня,
І, може, врятуєш ти Трою...