Коли у дитинство я спогадом лину,
Веде мене мрія в барвисті поля.
Там рідного степу мелодію дивну
Для пісні своєї у серце я взяв.

Як батькові в поле носив я сніданки,
Рушник простеляв я йому на стерні.
В жайвори в небі в ті сонячні Анки
Про матінку землі співали мені.

Я серцем горнуся до тебе, мій краю.
Радію, що доля твоя розцвіла.
Дарую, вам люди, на свята й на будні
Цю пісню, що в степу з дитинства я взяв.