В моєму паспорті немає вже місця, щоб ставити візи.
Але я знову вирушаю у путь, я складаю валізи.
Але я знову мчуся в аеропорт, і в безодню порину,
Але я знаю, що повернуся знов
В Україну, в Україну.

Я бачив гори, океани, міста, я бачив пустелі.
І я здіймався аж до самих небес, я пірнав у тунелі.
І часом думав я, що не доживу, що тут і загину.
Що вже ніколи не побачу свою
Україну, Україну, Україну, Україну.

Я бачив дуже дивовижні місця, людей і події.
Мене відвідували дивні думки і дивнії мрії.
У світі безліч дивовижних речей, і я радів, як дитина,
Та найдивніше, що я в світі знайшов – то моя
Україна, Україна, Україна, Україна.