Дивно вдома, дивно на вулиці, плачу від щастя фальшивого,
Дай, життя, мені кохання, побачень ніжного, хтивого!
Знову бачу дивні малюнки на стелі, може заснула вже?
Знов на самоті, сама у пустелі, знову байдуже...
Я сміюсь від болю, я божевільна, я некерована
І звучать навколо розділені навпіл сонати Бетховена,
У дротах заплутались, дай мені гостре, усім заборонене,
У собі зламаю обмежений простір, залишіть мене!

Приспів:
Може, знову так? Може, знову все?
Знову трохи зле, все немов несправжнє!
Може, дивний знак, одинокий звук,
І серця стук нам про це розкаже?
Є усе, що треба, але нема кохання!

Дивні сни, незаймані зустрічі знову, вимкни мобільного,
Поясни, ми разом закінчим розмову фразою сильною?
Як завжди сама собі не належу, тобі подарована,
Розуму повільно стискаються межі, я зачарована.
І нема, не буде ні зараз, ні завтра, казка не моя,
Лихо тихо, впевнено, зовсім не варто, але не можу я.
Ти тримаєш міцно і впевнено, сумно до світла торкаюся,
Не втримав, зламав, ідеш геть, я сама залишаюся.

Приспів