О, моя русалко, срібними речами
Чом ти не воркуєш темними ночами?..

О, моя русалко з русою косою,
Чом ти не щебечеш пташкою дзвінкою?
Чом ти не колишеш мого серця стиха?
Чом не розвіваєш мого суму-лиха,
Суму-лиха?..

Згадую я ночі, теплі і розкішні,
Співи соловйові на розквітлій вишні,
І сади зелені, і жита шовкові,
І сумну музику нашої розмови...

Згадую тебе я, згадую і гину,
І туди думками, як на крилах лину...
На крилах лину... На крилах лину...

О, моя русалко з кров'ю льодяною,
О, моя русалко з Божою душою,
Все візьми у мене, все, що серце схоче,
Ти тільки не забудь тії ночі...
Знову сядь ти поруч янголом зо мною,
Ніжная русалко з русою косою!

Стануть тихо пахнуть пахощі майові,
Стануть знову литись співи соловйові,
Ти почнеш казати, як на струнах грати,
А у мене серце буде замлівати...
І коли зомліє від твоєї ласки -
Смерть для нього буде кращою від казки,
Кращою від казки, кращою від казки...