Ми сотня лемківська завзята,
Що в боях зродилась і зросла,
Громила ляхів в своїх селах
І честь Батьківщині зберігла.

Хоч темная нічка мов пекло,
Палають ворожі кубла,
Хоч буря зо снігом гуляє,
Ми йдемо розстрільною в боях.

Тремтить лютий ворог всі ночі,
А днями облавами ґуля,
Питає, де сотня "Хрінівців",
Що полки ворожі розбива.

О, вітра не зловиш ти, кате,
Де тіні підперли верхи,
Від граду залізного лемків
Ти згинеш, щоб більше тут не йти.

Мов вихор гуляє друг Вітер,
По горах, лісах і ярах.
Торощить він зграї ворожі,
В полон забирає в боях.

На лінії Сянік і ЛупкІв
Знимаються в небо дими,
Завзятий мінер наш Омелько,
Мікує ворожі мости.

Мов буря гуляють "Хрінівці";
Побідно проходять Гічвиці,
Яселко, Завадку, Команчу,
Морохів й також Колониці.

І знає про них Кожушне,
Там в ворога гармати взяли,
Середнє, Мокре і Кам'яне,
Де зграї ворожі прогнали.

Хоч впало нас в боях багато,
Ще більше до бою іде,
За Тебе свята Україно
Й любов до народу веде.