Попід хатою дівчина
Провела мене в ліс.
Побажала, найліпші щоб
Сподівання збулись.
І допоки виднілося
Те віконце мені,
Вогник цяткою білою
Все блищав у вікні.

Мене стрінула радісно
Побратимів сім'я.
Важко битись зібралися,
Разом з ними і я.
Та щодня, щогодини я
Вогник той пам'ятав,
Що світила дівчина та,
Яку вірно кохав.

А дівчина з нагодою
Звістку передала,
Що дівоча любов її
Ще міцніш, ніж була.
Скільки треба, чекатиме,
Вірить, прийде наш час,
Що поверну до хати я,
де ще вогник не згас.

І так звістка та втішила
На війні вояка.
Вдвічі сила побільшала,
Вже ніщо не зляка.
І заброду неситого
Битиму без жалю
За Вкраїну омріяну,
За кохану свою!