Коли у небі згасає остання зоря,
І синій місяць залиша свої небесні поля,
Реальність з мріями зливається
І жовте сонце прокидається.

І з ним свій день розпочинають
Всі ті, хто люблять і чекають
Його приємного тепла,
Душі гарячої й серця.

Знову і знову я дивлюсь на нього,
Знову і знову дивує мене
Краса неймовірна творіння цього,
Що щойно проснулась і знову засне.

Сто тисяч раз я бачив його схід,
Сто тисяч раз я бачив захід,
І кожен раз в моїх очах топився лід
Проміння, усмішки гарячі.

Знову і знову я дивлюсь на нього,
Знову і знову дивує мене
Краса неймовірна творіння цього,
Що щойно проснулась і знову засне.